157 Views

Як змінилась освіта в цифрову епоху

blank

Упродовж століть, що передували сучасним цифровим технологіям, для виконання своєї місії: здобуття, розвиток та підтвердження знань і навичок, освіта було системою, в якій застосовувалися виключно паперові технології.

У XXI столітті активне впровадження інформаційних систем стало повсюдним, а їх роль у житті людини продовжує стрімко зростати. Вони вже докорінно змінили фінансовий сектор, торгівлю, ЗМІ, державне управління, охорону здоров’я, промислове виробництво та інші аспекти людської діяльності. Не оминула цифрова трансформація і освітню сферу. Сьогодні, наприклад, вже неможливо уявити собі урок англійської мови для дітей без використання різноманітних інтерактивних вправ або освітніх Інтернет-ресурсів.

У нашій новій реальності можна отримати миттєвий доступ практично до будь-якої інформації і, у тому числі, онлайн-курсів кращих університетів світу, миттєво здійснювати найскладніші обчислення, приймати рішення за допомогою штучного інтелекту і завдяки цьому максимально індивідуалізувати процес навчання з урахуванням як інтересів, так і особливостей психофізичного розвитку учнів. І неважливо, чи це англійська для малюків, чи теорія суперструн для студентів MIT.

Сьогодні в особистих мобільних додатках учні користуються обчислювальною потужністю, яка ще п’ять років тому була доступна тільки спеціалізованим установам. До того ж, для забезпечення безперешкодного і незалежного від місця свого розташування доступу до інформації, персональні мобільні і бездротові пристрої інтегровані в глобальну комп’ютерну мережу. А визначення максимально корисного знання зміщене у бік того, що і в якій мірі може бути представлено в цифровій формі. Вже оцифровані кращі світові бібліотеки і забезпечено відкритий доступ до маси урядових і наукових даних в Інтернеті. Людям доступні онлайн освітні ресурси найвищої якості, а особливість цифрової епохи полягає в тому, що цих людей ніхто і ніколи не побачить в стінах університету.

Та що говорити про технологічну революцію в освіті, якщо в цифрову епоху піддалося переосмисленню навіть саме поняття “педагогіка”. Незважаючи на свій етимологічний зв’язок з поняттям “діти” і “дитина”, сучасне значення науки “педагогіка” вже давно не обмежене виключно дитинством, остаточно змістившись до “науки про керівництво навчанням”. Очевидно, що у сьогоднішніх реаліях потреба і необхідність в такому керівництві давно не обмежується дитячим віком. Оскільки сучасний ринок праці вимагає все більшої гнучкості, сучасна освіта давно вже будується на основі моделі постійного оновлення професіоналізму – безперервного навчання або безперервного професійного розвитку. Тобто навчання все частіше розглядається як освітній проект упродовж усього життєвого шляху, і педагогіка, як “мистецтво” або “наука керівництва”, розширює свою компетенцію на увесь період дорослого життя.

Це, у свою чергу, обумовлює потребу в зміні підходів до формування процесу навчання на усіх рівнях системи освіти. Найважливішими з навичок в інформаційному суспільстві стають уміння навчатися (у тому числі самостійно) упродовж усього життя, у тому числі готовність до декількох змін професії в умовах потреб ринку праці, що постійно змінюються, а також здатність орієнтуватися в надмірних потоках інформації, самостійно відділяти потрібне від так званого “інформаційного сміття” і численних інформаційних загроз. Ці здібності, ключові для членів інформаційного суспільства, повинні формуватися з самого раннього віку – від дитячої англійської, через середню школу, університет до післядипломного навчання, – і провідну роль в цьому процесі буде грати якраз система освіти. А для неї інформаційне суспільство і цифрова економіка вже формує нові виклики: у зв’язку із стрімким розвитком технологій отримані знання швидко втрачають актуальність, що знижує конкурентоспроможність претендентів, які випускаються навчальними закладами.

Таким чином, цифрова трансформація освіти стала даністю та є об’єктивним і украй складним процесом, ефективна реалізація якого неможлива без скоординованих зусиль усіх його учасників. Це – свого роду виклик епохи для органів держави, представників бізнесу, наукового співтовариства, самих учнів, їх батьків і, в першу чергу, для усіх освітян.

158 Views

Як змінилась освіта в цифрову епоху

blank

Упродовж століть, що передували сучасним цифровим технологіям, для виконання своєї місії: здобуття, розвиток та підтвердження знань і навичок, освіта було системою, в якій застосовувалися виключно паперові технології.

У XXI столітті активне впровадження інформаційних систем стало повсюдним, а їх роль у житті людини продовжує стрімко зростати. Вони вже докорінно змінили фінансовий сектор, торгівлю, ЗМІ, державне управління, охорону здоров’я, промислове виробництво та інші аспекти людської діяльності. Не оминула цифрова трансформація і освітню сферу. Сьогодні, наприклад, вже неможливо уявити собі урок англійської мови для дітей без використання різноманітних інтерактивних вправ або освітніх Інтернет-ресурсів.

У нашій новій реальності можна отримати миттєвий доступ практично до будь-якої інформації і, у тому числі, онлайн-курсів кращих університетів світу, миттєво здійснювати найскладніші обчислення, приймати рішення за допомогою штучного інтелекту і завдяки цьому максимально індивідуалізувати процес навчання з урахуванням як інтересів, так і особливостей психофізичного розвитку учнів. І неважливо, чи це англійська для малюків, чи теорія суперструн для студентів MIT.

Сьогодні в особистих мобільних додатках учні користуються обчислювальною потужністю, яка ще п’ять років тому була доступна тільки спеціалізованим установам. До того ж, для забезпечення безперешкодного і незалежного від місця свого розташування доступу до інформації, персональні мобільні і бездротові пристрої інтегровані в глобальну комп’ютерну мережу. А визначення максимально корисного знання зміщене у бік того, що і в якій мірі може бути представлено в цифровій формі. Вже оцифровані кращі світові бібліотеки і забезпечено відкритий доступ до маси урядових і наукових даних в Інтернеті. Людям доступні онлайн освітні ресурси найвищої якості, а особливість цифрової епохи полягає в тому, що цих людей ніхто і ніколи не побачить в стінах університету.

Та що говорити про технологічну революцію в освіті, якщо в цифрову епоху піддалося переосмисленню навіть саме поняття “педагогіка”. Незважаючи на свій етимологічний зв’язок з поняттям “діти” і “дитина”, сучасне значення науки “педагогіка” вже давно не обмежене виключно дитинством, остаточно змістившись до “науки про керівництво навчанням”. Очевидно, що у сьогоднішніх реаліях потреба і необхідність в такому керівництві давно не обмежується дитячим віком. Оскільки сучасний ринок праці вимагає все більшої гнучкості, сучасна освіта давно вже будується на основі моделі постійного оновлення професіоналізму – безперервного навчання або безперервного професійного розвитку. Тобто навчання все частіше розглядається як освітній проект упродовж усього життєвого шляху, і педагогіка, як “мистецтво” або “наука керівництва”, розширює свою компетенцію на увесь період дорослого життя.

Це, у свою чергу, обумовлює потребу в зміні підходів до формування процесу навчання на усіх рівнях системи освіти. Найважливішими з навичок в інформаційному суспільстві стають уміння навчатися (у тому числі самостійно) упродовж усього життя, у тому числі готовність до декількох змін професії в умовах потреб ринку праці, що постійно змінюються, а також здатність орієнтуватися в надмірних потоках інформації, самостійно відділяти потрібне від так званого “інформаційного сміття” і численних інформаційних загроз. Ці здібності, ключові для членів інформаційного суспільства, повинні формуватися з самого раннього віку – від дитячої англійської, через середню школу, університет до післядипломного навчання, – і провідну роль в цьому процесі буде грати якраз система освіти. А для неї інформаційне суспільство і цифрова економіка вже формує нові виклики: у зв’язку із стрімким розвитком технологій отримані знання швидко втрачають актуальність, що знижує конкурентоспроможність претендентів, які випускаються навчальними закладами.

Таким чином, цифрова трансформація освіти стала даністю та є об’єктивним і украй складним процесом, ефективна реалізація якого неможлива без скоординованих зусиль усіх його учасників. Це – свого роду виклик епохи для органів держави, представників бізнесу, наукового співтовариства, самих учнів, їх батьків і, в першу чергу, для усіх освітян.